Закон України Про страхування

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 306/97-ВР від 04.06.97, ВВР, 1997, N 29, ст.191
N 589/97-ВР від 21.10.97, ВВР, 1998, N 2, ст. 4
N 684/97-ВР від 03.12.97, ВВР, 1998, N 11-12, ст.50
N 312-XIV від 11.12.98, ВВР, 1999, N 4, ст.35
N 1489-III від 22.02.2000, ВВР, 2000, N 19, ст.143
N 1642-III від 06.04.2000, ВВР, 2000, N 27, ст.213
N 1807-III від 08.06.2000, ВВР, 2000, N 38, ст.318
N 1937-III від 14.09.2000, ВВР, 2000, N 43, ст.366
N 2056-III від 19.10.2000, ВВР, 2000, N 50, ст.436
N 2245-III від 18.01.2001, ВВР, 2001, N 15, ст.73
N 2664-III від 12.07.2001, ВВР, 2002, N 1, ст.1
N 2665-III від 12.07.2001, ВВР, 2001, N 50, ст.262 }

{ В редакції Закону
N 2745-III від 04.10.2001, ВВР, 2002, N 7, ст.50 }

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2775-III від 15.11.2001, ВВР, 2002, N 8, ст.62
N 2893-III від 13.12.2001, ВВР, 2002, N 14, ст.96
N 2921-III від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 16, ст.114
N 898-IV від 05.06.2003, ВВР, 2003, N 38, ст.313
N 980-IV від 19.06.2003, ВВР, 2004, N 2, ст.6
N 1414-IV від 03.02.2004, ВВР, 2004, N 19, ст.254
N 1628-IV від 18.03.2004, ВВР, 2004, N 26, ст.362
N 1971-IV від 01.07.2004, ВВР, 2005, N 1, ст.10
N 1961-IV від 01.07.2004, ВВР, 2005, N 1, ст.1
N 2288-IV від 23.12.2004, ВВР, 2005, N 6, ст.138
N 3201-IV від 15.12.2005, ВВР, 2006, N 13, ст.110
N 230-V від 05.10.2006, ВВР, 2006, N 49, ст.484
N 997-V від 27.04.2007, ВВР, 2007, N 33, ст.440
N 107-VI від 28.12.2007 - зміни діють по
31 грудня 2008 року }

{ У тексті Закону слова "Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю" в усіх відмінках замінено словами "Міністерство фінансів України" у відповідному відмінку згідно із Законом N 1937-III від 14.09.2000 }
{ У тексті Закону (крім пункту 29 частини першої статті 7 та статті 44) слово "громадянин" та слова "страхувальник-громадянин" у всіх відмінках і числах замінено відповідно словами "фізична особа" та "страхувальник - фізична особа" у відповідному відмінку і числі згідно із Законом N 997-V від 27.04.2007 }

Цей Закон регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.
Дія цього Закону не поширюється на державне соціальне страхування.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Поняття страхування
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Стаття 2. Страховики
Страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками - резидентами України.

В окремих випадках, встановлених законодавством України, страховиками визнаються державні організації, які створені і діють відповідно до цього Закону. У цьому разі використання слів "державна", "національна" або похідних від них у назві страховика дозволяється лише за умови, що єдиним власником такого страховика є держава.

Слова "страховик", "страхова компанія", "страхова організація" та похідні від них дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Загальний розмір внесків страховика до статутних фондів інших страховиків України не може перевищувати 30 відсотків його власного статутного фонду, в тому числі розмір внеску до статутного фонду окремого страховика не може перевищувати 10 відсотків. Ці вимоги не поширюються на страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, у разі здійснення ним внесків до статутного фонду страховика, який здійснює страхування життя.

При створенні страховика або збільшенні зареєстрованого статутного фонду статутний фонд повинен бути сплачений виключно в грошовій формі. Дозволяється формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю в порядку, визначеному спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю (далі - Уповноважений орган), але не більше 25 відсотків загального розміру статутного фонду.
Забороняється використовувати для формування статутного фонду векселі, кошти страхових резервів, а також кошти, одержані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи.

Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.
Дозволяються виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених цивільно-правових угод, надання послуг (виконання робіт), якщо це безпосередньо пов'язано із зазначеними видами діяльності, а також будь-які операції для забезпечення власних господарських потреб страховика.

Страховики, які здійснюють страхування життя, можуть надавати кредити страхувальникам, які уклали договори страхування життя.

Порядок, умови видачі та розміри кредитів і порядок формування резерву для покриття можливих втрат встановлюються Уповноваженим органом за погодженням з Національним банком України.
Юридичні особи, які не відповідають вимогам цієї статті, не можуть займатися страховою діяльністю.
Підприємства, установи та організації не можуть стати страховиками шляхом внесення змін до статутних документів за умови, що вони попередньо займалися іншим видом діяльності, навіть у разі виконання положень цієї статті.

Законодавством України може бути визначено уповноважених страховиків для здійснення тих чи інших видів страхування, у разі якщо здійснення тих чи інших правовідносин передбачає використання бюджетних коштів, валютних резервів держави, гарантій Кабінету Міністрів України. Обов'язковою умовою для визначення уповноважених страховиків має бути проведення відкритого тендеру з оприлюдненням у засобах масової інформації його умов і результатів та участь представників добровільних об'єднань страховиків. В інших випадках забороняється будь-яке уповноваження страховиків для здійснення окремих видів страхування з боку держави.

Стаття 3. Страхувальники
Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування.
Страхувальники мають право при укладанні договорів особистого страхування призначати за згодою застрахованої особи фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Стаття 4. Предмет договору страхування
{ Назва статті 4 в редакції Закону N 997-V від 27.04.2007 }
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані: { Абзац перший статті 4 в редакції Закону N 997-V від 27.04.2007 }

-з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); { Абзац другий статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 997-V від 27.04.2007 }

-з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

-з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або ї