Справочная информация ›› Законы Украины ›› Закон України Про власність

Закон України Про власність

Документ 697-12, остання редакцiя вiд 20.06.2007
 

З А К О Н  У К Р А Ї Н И

{ Закон втратив чинність на підставі Закону N 997-V від 27.04.2007, ВВР, 2007, N 33, ст.440 }
 

Про власність
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 20, ст.249 )
{ Вводиться в дію Постановою ВР N 885-XII від 26.03.91, ВВР, 1991, N 20, ст.250 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами N 2544-XII від 07.07.92, ВВР, 1992, N 38, ст.562 N 2690-XII від 14.10.92, ВВР, 1992, N 48, ст.660 Декретами
N 10-92 від 15.12.92, ВВР, 1993, N 7, ст.54
N 23-92 від 31.12.92, ВВР, 1993, N 11, ст.93
N 9-93 від 21.01.93, ВВР, 1993, N 13, ст.115 Законом
N 3180-XII від 05.05.93, ВВР, 1993, N 26, ст.277 Постановою ВР
N 158/94-ВР від 29.07.94, ВВР, 1994, N 38, ст.353 Законами
N 318/94-ВР від 22.12.94, ВВР, 1995, N 3, ст. 22
N 75/95-ВР від 28.02.95, ВВР, 1995, N 13, ст. 85
N 662-IV від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 27, ст.209
- набуває чинності 01.08.2003 року
N 762-IV від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247
N 980-IV від 19.06.2003, ВВР, 2004, N 2, ст.6
N 2454-IV від 03.03.2005, ВВР, 2005, N 16, ст.259 }
{ Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні Конституційного Суду N 4-рп/2005 від 11.05.2005 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законом N 139-V від 14.09.2006, ВВР, 2006, N 43, ст.419 }
{ В тексті Закону слова "індивідуальна власність" замінено словами "приватна власність" згідно із Законом N 2544-XII від 07.07.92 }
{ В тексті Закону слова "Українській РСР", "Українська РСР", "Української РСР", "Українською РСР", "державним арбітражем", "арбітражем", "державного арбітражу" замінено відповідно словами: "Україні", "Україна", "України", "Україною", "арбітражним судом", "арбітражного суду" згідно із Законом N 2690-XII від 14.10.92 }
 

Українська держава є суверенною в регулюванні всіх відносин власності на своїй території.
Закон про власність спрямований на реалізацію Декларації про державний суверенітет України
 

Метою цього Закону є забезпечення вільного економічного самовизначення громадян, використання природного, економічного, науково-технічного та культурного потенціалів республіки для підвищення рівня життя її народу.
 

Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Національне багатство України - власність її народу
1. Національне багатство України: земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, основні засоби виробництва у промисловості, будівництві, сільському господарстві, транспорті, зв'язку, житловий фонд, будівлі та споруди, фінансові ресурси, наукові досягнення, створена завдяки зусиллям народу України частка в загальносоюзному багатстві, зокрема в загальносоюзних алмазному та валютному фондах і золотому запасі, національні, культурні та історичні цінності, в тому числі й ті, що знаходяться за її межами, є власністю народу України.
 

2. Національне багатство України забезпечує право кожного громадянина на одержання частки з суспільних фондів споживання, на соціальний захист, зокрема, у разі непрацездатності та безробіття, а також право працюючого на особисту участь в управлінні народним господарством.

Стаття 2. Право власності
1. Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
 

2. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності.
 

3. Кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими.
 

4. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними. ( Частина четверта статті 2 в редакції Закону N 2544-12 від 07.07.92; із змінами, внесеними згідно із Законом N 2690-12 від 14.10.92 )
 

5. Власність в Україні існує в різних формах. Україна створює рівні умови для розвитку всіх форм власності та їх захисту.

Стаття 3. Суб'єкти права власності
1. Суб'єктами права власності в Україні визнаються: народ України, громадяни, юридичні особи та держава.
Суб'єктами права власності в Україні відповідно до цього Закону можуть бути також інші радянські республіки, Союз РСР, інші держави, їх юридичні особи, спільні підприємства, міжнародні організації, громадяни інших держав та особи без громадянства.
 

2. Майно може належати на праві спільної (часткової або сумісної) власності громадянам, юридичним особам і державам.
 

3. Допускається об'єднання майна, що є власністю громадян, юридичних осіб і держави, та створення на цій основі змішаних форм власності, в тому числі власності спільних підприємств з участю юридичних осіб і громадян інших держав.
 

4. Громадяни, юридичні особи та Україна можуть мати у власності майно, розташоване на території інших держав.

Стаття 4. Здійснення права власності
1. Власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.
( Офіційне тлумачення положень пункту 1 статті 4 див. в Рішенні Конституційного Суду N 4-рп/2005 від 11.05.2005 )
 

2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам. ( Пункт 2 статті 4 в редакції Закону N 980-IV від 19.06.2003 )
 

3. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
 

4. Держава безпосередньо не втручається в господарську діяльність суб'єктів права власності.
 

5. Власник, здійснюючи свої права, зобов'язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави.
( Офіційне тлумачення положень абзацу першого пункту 5 статті 4 див. в Рішенні Конституційного Суду N 4-рп/2005 від 11.05.2005 )
При здійсненні своїх прав і виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержувати моральних засад суспільства.
 

6. У випадках і в порядку, встановлених законодавчими актами України, діяльність власника може бути обмежено чи припинено, або власника може бути зобов'язано допустити обмежене користування його майном іншими особами.

Стаття 5. Використання праці громадян при здійсненні права власності
1. Власник має право на договірній основі використовувати працю громадян.
 

2. Власник зобов'язаний забезпечити громадянину, праця якого використовується, соціальні, економічні гарантії та права, передбачені законом.

Стаття 6. Використання власником належного йому майна для підприємницької діяльності
1. Власник має право використовувати належне йому майно для підприємницької діяльності.
 

2. Результати господарського використання майна (виготовлена продукція, одержані доходи) належать власникові цього майна, якщо інше не встановлено законом або договором.
 

3. Власник засобів виробництва та іншого майна має право створити у встановленому законом порядку підприємство, організацію, що є юридичною особою.
Юридична особа здійснює право володіння, користування і розпорядження закріпленим за нею майном власника відповідно до свого статуту (положення).

Стаття 7. Відповідальність власника і створених ним юридичних осіб за своїми зобов'язаннями
1. Власник відповідає за своїми зобов'язаннями всім майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення на вимогу кредиторів.
 

2. Створена власником юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями всім закріпленим за нею майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення на вимогу кредиторів.
 

3. Власник не відповідає за зобов'язаннями створених ним юридичних осіб, а вони не відповідають за зобов'язаннями власника, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

Стаття 8. Законодавство України про власність
1. Цим Законом встановлюються основні положення про власність в Україні.
 

2. Відносини власності, не врегульовані цим Законом, регулюються Цивільним кодексом України та іншими законодавчими актами.
 

3. Особливості здійснення права власності на національні культурні та історичні цінності визначаються спеціальним законодавством України.
 

4. Режим використання спільних природних об'єктів, розташованих на території України та суміжних держав, визна